ПАМ'ЯТІ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ – ОЛЕКСАНДРА ПОСТЕРНАКА
Сьогодні виповнюється перша річниця, як на захищаючи Україну загинув житель нашої громади – Постернак Олександр Юрійович.
Народився Сашко 4 вересня 2004 року в с. Залужжя. Після закінчення Теплицької ЗШ №1 продовжив навчання в Теплицькому аграрному ліцеї, який закінчив у 2022 році.
Він завжди з повагою ставився до оточуючих, виріс добрим, лагідним та відповідальним юнаком. Крім того, Сашко був свідомим та вмотивованим патріотом своєї країни. Не міг залишитись осторонь, коли Батьківщина потерпає від загарбників. Він прагнув будь-яким способом долучитися до боротьби з ворогом. Волонтерив, і з нетерпінням чекав свого 18-річчя, щоб піти до війська.
Прийняли Олександра на військову службу 25 березня 2023 року, служив сапером інженерно-саперного відділення у військовій частині. Незважаючи на молодий вік, вміло виконував поставлені командуванням завдання, проявляючи мужність і відвагу. Сміливий воїн і неймовірно надійний друг. Безстрашно боровся із російським окупантом.
29 серпня 2024 року під час виконання бойових завдань, відданий військовій присязі на вірність Українському народу солдат Олександр Постернак загинув в районні населеного пункту Святогірськ Краматорського району Донецької області.
Воїну назавжди 19… Здавалося б чудовий вік для здійснення мрій, реалізації задуманого. Проте Олександру судилося пройти інший шлях – шлях Воїна та патріота рідної землі. До свого двадцятиріччя він не дожив шість днів…
У пам’яті всіх, хто знав Сашка, лише світлі спогади про нього - активний, життєрадісний, він ще тільки починав будувати свої плани на життя, вдихав кожну його мить на повні груди. Він мріяв жити у вільній та незалежній Україні. Він віддав за це найцінніше, що в нього було – життя…
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відсічі й стримування збройної агресії російської федерації, за вірність Присязі Указом Президента України №787 Олександра Юрійовича Постернака нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
Немає нічого важливішого, ніж життя людини, а життя, яке віддане за свою Батьківщину, набуває величного сенсу. Сашко був справжнім воїном, до останнього подиху боровся за волю та незалежність України. Його невичерпний патріотизм, відданість справі, непохитний бойовий дух назавжди залишаться яскравим прикладом для майбутніх поколінь. Таким він був, таким він залишиться навіки.
Доземно вклоняємось тобі, Олександре, дякуючи за захист. Нехай в мирі спочиває твоя добра душа.
