Навіки в серці...

Там, біля тополі калина росте,
Мамині очі чекають тебе.
Сива у розпачі плаче,
Сина все чекає - та в Бога вже його душа.

- Мам, я в бою за волю пішов в далечінь,
За правду і долю нових поколінь,
За тих, хто у морі далеко
І крилами лелеки повернуться живі...

Йдуть у засвіти найкращі… Ті, кому б творити Україну, будувати її майбутнє… Натомість вони стають нашим болем і вічною пам’яттю... В боротьбі за Україну вони віддали найдорожче, що мали, – своє життя. За нас віддали, аби ми жили...

Пам’ятати про них – це те найменше, що ми можемо зробити для них, для їхніх родин. Бо пам'ять живих – це продовження життя тих, хто переступив поріг вічності.

Герої не вмирають, вони живуть доти, поки ми їх пам'ятаємо...