104-ті роковини від дня загибелі Миколи Леонтовича
Сьогодні 104-ті роковини вбивства композитора Миколи Леонтовича. Життя митця обірвала куля чекіста каральних структур більшовицького режиму.
В ніч на 23 січня 1921 року Микола Леонтович перебував у свого батька у селі Марківка, де був убитий агентом ВЧК Афанасієм Грищенком, який напросився в хату переночувати, назвавшись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом.
Ось фрагмент загибелі Миколи Леонтовича:
У другій половині дня 21 січня 1921 року Леонтович був у Марківці у батьківській хаті. Там він провів і останній день свого життя, тобто 22 січня. Тоді, під вечір, на подвір’я заїхала підвода з двома чоловіками. Їздовий сказав, що він селянин з села Кублич. Чоловік, якого він привіз, показав документ агента боротьби з бандитизмом Гайсинської повітової надзвичайної комісії. В народі її називали «ЧК». Власником документа був Афанасій Грищенко. Він попросився переночувати у хаті священика Дмитра Леонтовича. Вдома були також 33-річна сестра Миколи пані Вікторія і 17-річна донька Галина.
Під час розмови Грищенко весь час нервував, із запалом доводив правоту радянської влади. Леонтович не погоджувався з ним. «Так ви ворог совєцької власті?», — визвірився на композитора чекіст.
Спати лягли о 12-й ночі. Перед тим Леонтович ще грав на піаніно, писав.
О пів на восьму ранку у будинку пролунав постріл. Батько композитора побачив, як син впав горілиць на ліжко. Поруч стояв Грищенко і перезаряджав обріз, при цьому лаявся. «Тату, що це, я ранений, кров, болить», — ці слова чув не тільки батько, а й сестра Вікторія, яка прибігла на постріл.
Грищенко покликав їздового і сказав йому допомогти зв’язати руки членам родини. Тому ніхто з них не міг надати допомогу пораненому Миколі Леонтовичу.
Убивця повернувся у кімнату до пораненого, який стікав кров’ю. Сестра Вікторія чула уривки розмови. Чекіст говорив зі злістю, голосно. Голос пораненого брата звучав тихо: «Так за ето ви мєня убіваєтє?» — «Да-да, за ето».
О восьмій ранку Леонтович помер. Лікар, за яким їздила у Теплик сестра Вікторія, застав композитора мертвим.
Коли місцеві дізналися про вбивство, мали намір затримати убивцю. Наздогнали підводу, але Грищенка на возі уже не було.
У вівторок, 25 січня, Миколу Леонтовича поховали на місцевому цвинтарі у Марківці.
Сьогодні ім'я Леонтовича мають вітчизняні музичні колективи. Іменем Леонтовича названі вулиці в багатьох населених пунктах України. Меморіальний музей Леонтовича працює у місті Тульчин. 1977 року відкрито також музей Леонтовича у селі Марківка.
Його "Щедрик" став символом Різдва, а самого автора не раз називали українським Бахом. Він написав понад триста мелодій, а народні пісні перетворював на партії для хору чи оркестру.
Життєвий шлях всесвітньо відомого композитора закінчився на Тепличчині і наша Теплицька земля стала місцем його вічного спочинку.
В Теплицькій громаді пам’ять про композитора вшанували хвилиною мовчання та покладанням квітів до його могили в селі Марківка.
