Теплицька громада провела в останню земну дорогу Захисника України Андрія Спорана
Ще одна молода дружина стала вдовою, ще одна свіжа могила на цвинтарі серед тисяч могил загиблих Героїв по всій Україні. Ріки сліз і океани людських страждань. Поламані та скалічені долі. Такою високою і страшною є ціна незламності українців.
Сьогодні Теплицька громада з болем в серці та сльозами на очах провела в останню земну дорогу Захисника, мужнього Воїна, вірного сина України – Андрія Степановича Спорана, який загинув у війні з російським окупантом.
Андрій народився в селі Стратіївка Чечельницького району. З Тепличчиною пов'язав своє життя, зустрівшись з нашою землячкою Іриною Мельничук. Згодом одружилися та разом проживали у селі Веселівка.
Війна для Андрія розпочалась ще в 2019 році. З тих пір постійно в боях. Був навідником механізованого відділення військової частини А0686. Служив доблесно і вірно. Завжди відповідально ставився до виконання всіх бойових завдань, не раз виручав бойових побратимів. Нагороджений медалями «Операція Об’єднаних сил. За звитягу та вірність», «За участь в антитерористичній операції», «Ветеран війни - Учасник бойових дій», нагрудним знаком «Учасник АТО». Неодноразово мав поранення, але повертався в стрій до своїх побратимів.
15 лютого 2024 року, виконуючи свій військовий обов'язок, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, захищаючи його до останнього подиху, в бою за Україну, її свободу і незалежність, солдат Споран Андрій Степанович загинув.
Йому назавжди 30...
Ми всією громадою розділяємо горе родини і той невимовний біль, який неможливо витримати… На колінах дякуємо Андрію за те, що тут ми не зазнали жахіть війни, бо він разом з побратимами зупиняли те безмежне російське зло ціною свого молодого життя… Його ім’я вже «золотими» літерами вписано в історію України та Теплицької громади.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого Захисника. Схиляємо разом з вами голови у скорботі та розділяємо біль втрати. Світлий, добрий спомин про звитяжного захисника України - Спорана Андрія Степановича назавжди залишиться в наших серцях та спогадах його бойових побратимів, родичів і земляків…
Герої не вмирають, вони продовжують жити в наших серцях і душах, в пам’яті тих, хто їх любив…
