Теплицька громада провела в останню земну дорогу Захисника України Віталія Сокотнюка
Страшна війна, розпочата московитами, без жалю забирає життя українців. У жорнах цієї жорстокої війни безупинно сіється смерть. Все більше і більше наших молодих, сильних чоловіків у розквіті сил ми втрачаємо навічно...
Сьогодні Теплицька громада провела в останню земну дорогу ще одного нашого Героя-захисника, мужнього бійця, який боронив українську землю від російського окупанта – Сокотнюка Віталія Петровича.
Віталій народився 16 січня 1980 року в Теплику. Навчався в школі №2, далі продовжив навчання в Теплицькому аграрному ліцеї, де здобув професію електрика. Далі служба в армії. Разом з дружиною Тетяною виховали сина та доньку.
Був призваний до лав ЗСУ по мобілізації 29.03.2023 року. Служив стрільцем-помічником гранатометника 3 штурмового відділення 2 штурмового батальйону військової частини А0501. Мав позивний «Теплик»… Теплик був сміливим і безстрашним воїном, вірним другом, людиною слова, людиною мужності, зразком незламності та міцності духу. «Мені за державу обідно…» – з цими словами стійко виконував бойові завдання, – не стримуючи емоцій, розказує побратим Артем.
Ціною власного життя він виборював право нашої Держави бути. Він до останнього подиху захищав українську землю… Старший солдат Сокотнюк Віталій Петрович загинув 21 січня 2024 року, біля населеного пункту Іванівське, Бахмутського району Донецької області.
Нестерпний біль та гіркий смуток постійно витали у повітрі, вони роз’їдали зсередини кожного, хто знав Віталія. Важко знайти слова втіхи, які б змогли зменшити душевний біль, коли перестає битися серце захисника України і рідної людини… Без надійної підтримки та опори залишились дружина, син та донька. Це наш спільний біль, спільна втрата і спільне горе...
Востаннє старшому солдату Віталію Сокотнюку віддали військові почесті. На знак глибокої вдячності за жертовне служіння у лавах Збройних Сил України представник Теплицького ТЦК і СП вручив рідним пам’ятний лист від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, а Почесна варта вручила Державний Прапор України, який зняли з домовини Захисника. На честь Воїна небо гучно пронизав трикратний стрілецький залп. Тепер він навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.
Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в нашій пам’яті. Їхня душа відчувається в кожному нашому подиху, в кожному стукоті серця. Вони залишаються з нами – щоб ми пам’ятали, якою ціною заплачено за кожний ранок, за кожен новий день. Щоб ми навіки пам’ятали хто ворог, і не пробачили тим вбивцям а ні ми, а ні наступні наші покоління.
Дякуємо тобі, Віталію, за захист, за твій жертовний подвиг. Ти все зробив, щоб захистити Україну.
Слава Україні
Слава її Героям
