Живі, поки пам'ятаємо...
Сьогодні минає рік, як на війні з московськими окупантами загинув Ткаченко Олександр Сергійович.
Народився Олександр 18 січня 1988 року в селі Золота Балка, що на Херсонщині, там закінчив школу. Навчався в Каховському педагогічному університеті. Під час навчання свідомо пішов на військову кафедру, отримав звання молодшого лейтенанта. Працював вчителем фізкультури в Золотобалківській школі.
З Тепличчиною Сашка пов’язала наша землячка з села Бджільна Таня. З нею він познайомився ще під час спільної служби в АТО. Одружились, у них народився син. Здавалося б жити і радіти. Але повномасштабне вторгнення російських військ у лютому 2022 змінило все...
Олександр, тоді вже кадровий офіцер, об’єднав навколо себе людей, котрі стали разом з ним на захист Батьківщини. В ті дні він взяв активну участь у створенні територіальної оборони Бериславського району. Він вірив у Перемогу, наближав її з усіх сил.
11 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання майор Олександр Ткаченко підірвався на міні, в наслідок чого отримав важкі поранення. Довгих два місяці сподівань, молитов і боротьби за життя Воїна. Але, нажаль, дива не сталось... Серце Олександра Сергійовича зупинилось.
Йoму булo 35...
Справжній патріот, вірний син України. Відповідальний, справедливий, виважений, добрий, щирий, завжди готовий допомогти - таким був Олександр, таким він назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, односельців, а його ім’я навіки буде взірцем мужності, патріотизму та незламності.
Майор Олександр Ткаченко продовжуватиме захищати Батьківщину з Вічності – тепер разом з небесним військом...
Пам’ятаймо, якою страшною ціною дається нам кожен новий ранок.
Герої не вмирають - вони живуть доти, доки ми їх пам’ятаємо...
Слава Україні.
Слава її Героям.
