Теплицька громада попрощалася з Воїном-Захисником, вірним сином України Василем Подоляном
Плакали люди… Плакало небо… На вітру розвівались синьо-жовті та червоно-чорні прапори з чорними стрічками… З сумом у серці та пекучим болем в душі сьогодні, 11 квітня, Теплицька громада провела в останню путь Василя Подоляна – Воїна, Героя-земляка, що віддав своє життя за рідну землю та за майбутнє кожного українця у вільній Українській державі.
Старший сержант, номер обслуги 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти військової частини А2962 Подолян Василь Вікторович разом з побратими відстоював незалежність України та її територіальну цілісність, мужньо та самовіддано боронив рідну державу, щомиті наближаючи Перемогу. Він вірою та правдою служив Українському народу. За Україну, за спокій сердець та за майбутнє кожного українця Василь Вікторович віддав найдорожче - життя. 24 лютого 2023 року у Вугледарі на Донеччині зупинилось серце Воїна. Йому було 46….
Ще один славний син Теплицької громади та всієї України приєднався до лав небесного війська захисників.
В мирному житті Василь Вікторович був майстром своєї справи – він мав золоті і працьовиті руки, він вмів і будувати, і ремонтувати, допомагав усім хто звертався до нього за допомогою. Він був правдивим, мужнім і надійним. Понад усе він любив свою сім’ю - дружину, сина та доньку. Для них він так багато справ хотів втілити... Не встиг… Він був вдячним сином, чудовим братом, вірним другом. Він був справжнім… Але він не встиг пожити…
В голові лише одне питання: чому?… Чому те кляте кацапське кодло прийшло на нашу землю? Чому вбиває наших людей? Чому знищує все живе? Чому??? Адже споконвіку Україна - мирна держава. Чому ж її знищують? Чому в 21 столітті можливе таке страхіття в центрі Європи? Страшно усвідомити відповідь – тому що ми українці…
Разом з тим, ми живемо в особливому часі – часі ГЕРОЇВ.
Ці ГЕРОЇ – звичайні люди, але у важку для країни годину – стають на її захист. Саме так вчинив тепличанин Василь Подолян - взяв до рук зброю щоб захистити Батьківщину ціною власного життя. Ми зараз несемо важкий хрест – приймати загибель найкращих людей – це нестерпно важко...
Ніколи рідні не виплачуть сліз, а ми - ніколи не зможемо пробачити загибель Василя і всіх наших хлопців.
Сьогодні ми втрачаємо дійсно найкращих… І наш святий обов’язок – пам’ятати їх, пам'ятати їх жертовні подвиги.
Прощавай, Василю Вікторовичу, наш Герою, Воїне нескореного народу незламної України... Дякуємо, що захищав нас, тримав над нами небо, яке сьогодні плакало разом з нами...
Світла і вічна пам'ять тобі...
Герої не вмирають...
Вони живуть у наших серцях…
