Теплицька селищна рада
Вінницька область, Гайсинський район
Логотип Diia Герб України
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Теплицька громада попрощалася з Воїном-Захисником, вірним сином України Анатолієм Лоюком

Дата: 05.04.2023 18:48
Кількість переглядів: 419

Фото без опису

Сьогодні Теплицька громада попрощалась із ще одним сином, мужнім Воїном, який загинув за Україну – Лоюком Анатолієм Миколайовичем.

Анатолій поклав своє молоде життя на Донеччині в районі населеного пункту Авдіївка. Він був вірний військовій присязі, відчайдушно протистояв ворогові, чітко виконував поставлені бойові накази, сміливо рвався до бою і до останнього подиху вірив у Перемогу.

За нашу незалежність віддав найцінніше - своє молоде життя. В нашій пам’яті він назавжди залишиться 26-річним Героєм.

Народився Анатолій Миколайович Лоюк у с. Росоша 19.01.1997 року. Закінчив школу. Вступив до Національної академії Національної гвардії України. Анатолій мав звання майора, був командиром 2 бойової групи 3 групи спецпризначення "ОМЕГА" Національної Гвардії України. Він став захисником за покликом серця, воїном за силою духу.

З 24 лютого 2022 року Анатолій разом з побратимами стояв на захисті своєї країни, вони відбивали ворога в усіх гарячих точках повномасштабної війни. Він особисто знищив 3 танки та 4 БМП.

Після перемоги Анатолій мріяв одружитись... Не встиг… Безжальна війна в одну мить обірвала молоде життя. Анатолій загинув 31 березня 2023 року під час виконання бойового завдання.

У Захисника залишилися мати, батько, сестра та кохана дівчина.

Нічим не розрадити рідних та близьких Воїна, загиблого у пеклі війни, у якого попереду мало б бути довге і щасливе життя, якби не та клята кремлівська орда, яка прийшла на українську землю щоб руйнувати, ґвалтувати і вбивати. Такого не повинно бути.

Біль мами та батька за сина, котрого вбили на війні... біль дівчини, якій зламали долю, яка овдовіла ще й не одружившись... біль сестри, що втратила частиночку себе…

Сліз не стримував ніхто, бо в цій біді немає байдужих. Це наш спільний біль, спільна втрата і спільне горе...

Герої не вмирають, вони просто відходять у вічність і захищають нас з Небес. Їхня душа відчувається в кожному нашому подиху, в кожному стукоті серця. Вони залишаються з нами – щоб ми пам’ятали, якою ціною заплачено за кожний наш ранок, за кожний день.

І щоб не пробачили тим вбивцям ні ми, ні наступні покоління.

Дякуємо тобі, Анатоліє Миколайовичу, за відданість та самопожертву. Добрий, світлий спомин про тебе стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав тебе, любив і шанував.

Слава Україні 🇺🇦

Слава її Героям 🇺🇦

Фото без опису     Фото без опису

Фото без опису     Фото без опису

Фото без опису     Фото без опису

Фото без опису     Фото без опису

Фото без опису     Фото без опису

Фото без опису     Фото без опису

Фото без опису     Фото без опису

Фото без опису     Фото без опису

Фото без опису     Фото без опису

Фото без опису     Фото без опису


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь