Рік, що змінив нас назавжди...
Кожен з нас пам’ятає ранок 24 лютого 2022 року.
Сьогодні минає рік з того дня, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію України, а українці об’єдналися однією метою - перемогою України.
8760 годин… 365 днів… 52 тижні… Рік, що змінив нас назавжди.
Рік героїчного супротиву, боротьби, віри, сміливості, незламності та нескореності.
Рік болю, страждань, гірких та безповоротних втрат…
Ми пам'ятаємо всіх, кого втратили протягом цього року через війну. Згадаймо їх поіменно:
- Зінич Олександр Анатолійович 19.10.2001- 24.02.2022
- Здунік Роман Євгенович 07.12.1996 – 21.04.2022
- Копайгородський Олександр Сергійович 18.05.1986 – 19.06.2022
- Губар Володимир Миколайович 27.08.1977- 12.06.2022
- Кендзьор Роман Маркович 14.06.1982 – 29.06.2022
- Безпалько Юрій Борисович 18.03.1994- 18.08.2022
- Бойко Ростислав Миколайович 15.06.1998 – 21.08.2022
- Ласкурик Віталій Володимирович 10.06.1981 – 31.08.2022
- Коваль Юрій Миколайович 13.06.1968 – 10.09.2022
- Ілюс Сергій Анатолійович 15.08.1978- 30.10.2022
- Бартко Ігор Анатолійович 19.01.1971- 03.09.2022
- Таранюк Володимир Сергійович 05.07.1978- 10.12.2022
- Ільків Назар Васильович 21.07.1994- 29.12.2022
- Гуменюк Ярослав Володимирович 15.04.1998- 29.12.2022
- Легкий Михайло Михайлович 13.11.1980- 07.01.2023
- Середжук Віталій Петрович 14.06.1970- 14.01.2023
- Ткаченко Олександр Сергійович 18.01.1988 – 22.01.2023
- Небиш Сергій Васильович 29.01.1975 –16.02.2023
А ще Рекута Вікторія Анатоліївна, Жарій Максимко, Лупещенко Сергій Андрійович… Ми всіх пам’ятаємо… сумуємо… оплакуємо...
Водночас ми стали надсильними. Ми продовжуємо працювати, допомагати один одному, підтримувати наших воїнів. Практично кожен житель нашої громади став волонтером - постійно складаються коштами, готують провізію для бійців, організовують збір продуктів харчування, тобто кожен мешканець громади намагається допомогти державі здолати ворога. Щира вдячність усім за розуміння ситуації і підтримку воїнів.
Весь цей рік ми працювали в тилу і тримали виробничий фронт заради спільної Перемоги. Ми звикли до тривог і пронизливих сирен. Ми сиділи без світла, заощаджували електрику, але зберігали вогник тепла у серці. Ми ремонтували і виготовляли для фронту. Ми ніколи не втрачали зв’язку з нашими незламними хлопцями. І не припиняли дякувати кожному Захиснику України, який не дозволяє російським окупантам загарбати Україну. Головне – ми не розгубили віри, попри страх, біль і сум продовжували працювати. Тримаємо стрій і надалі.
Попереду ще багато випробувань. Легко не буде, але ми обов’язково вистоїмо і переможемо. Бо ми - незламні і нескорені.
Слава Україні! Слава її Героям!
Слава Українській нації!
Все буде Україна!!!
Селищний голова Руслан ТРАМБОВЕЦЬКИЙ
