Теплицька громада провела в останню путь Захисника України Олександра Ткаченка
Сльози... Біль не вщухає, а наростає ще більше... Невимовний сум обгортає душу... Щодня через війну, розпочату кремлівською ордою, Україна втрачає своїх синів і доньок.
Сьогодні, 24 січня 2023 року, Теплицька громада разом із Золотобалківською громадою провели в останню земну дорогу Воїна, Захисника України - Олександра Сергійовича Ткаченка.
Народився Олександр 18 січня 1988 року в селі Золота Балка, що на Херсонщині, там закінчив школу. Навчався в Каховському педагогічному університеті. Під час навчання свідомо пішов на військову кафедру, отримав звання молодшого лейтенанта. Працював вчителем фізкультури в Золотобалківській школі.
З Тепличчиною Сашка пов'язала наша землячка з села Бджільна Таня. З нею він познайомився ще під час спільної служби в АТО. Одружились, у них народився син. Здавалося б жити і радіти. Але повномасштабне вторгнення російських військ у лютому 2022 змінило все...
Олександр, тоді вже кадровий офіцер, об‘єднав навколо себе людей, котрі стали разом з ним на захист Батьківщини. В ті дні він взяв активну участь у створенні територіальної оборони Бериславського району. Він вірив у Перемогу, наближав її з усіх сил.
Молодий чоловік, батько, син, брат… Йому нещодавно виповнилось лише 35 - вік втілення мрій і планів, любити, ростити дітей... Але не судилося... Війна підступно забирає все... 11 листопада минулого року під час виконання бойового завдання майор Олександр Ткаченко підірвався на міні, в наслідок чого отримав важкі поранення.
Довгих два місяці сподівань, молитв і боротьби за життя Воїна. Але, нажаль, дива не сталось... Серце Олександра Сергійовича зупинилось.
Справжній патріот, вірний син України. Відповідальний, справедливий, виважений, добрий, щирий, завжди готовий допомогти - таким був Олександр, таким він назавжди залишиться у пам'яті рідних, друзів, односельців, а його ім'я навіки буде взірцем мужності, патріотизму та незламності.
Майор Олександр Ткаченко продовжуватиме захищати Батьківщину з Вічності – тепер разом з небесним військом...
Сьогодні попрощатись з Олександром на Тепличчину приїхали його друзі, однокласники, побратими та односельці із старостою села Золота Балка Олександром Мовчаном.
Словами неможливо описати увесь біль. Родина втратила турботливого сина, брата, люблячого чоловіка і батька.
Біль туги й жалю розриває серця, і немає від нього жодних ліків і зцілень... Це наш спільний гіркий біль...
Ми втратили ще одну добру та щиру людину, вірного сина України.
Нехай Господь прийме в свої обійми Олександра.
Вічна шана тобі, Воїне. Нехай в мирі спочиває твоя душа, а пам'ять про тебе буде вічною...
