Фольклорна спадщина Явдохи Зуїхи
Пісня…Хто не був зачарований нею! Це душа народу, це безмежне поле, засіяне зерном історії і заквітчане людськими надіями, це любов до Вітчизни. Вона пахне весняними дощами, синіми льонами, запашними чорнобривцями, материнськими теплими долонями.
Українська пісня…Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією.
27 лютого в Теплицькій центральній бібліотеці відбулась мистецька година «Фольклорна спадщина Явдохи Зуїхи» присвячена 165 річниці від дня народження мисткині. На заході були присутні учні ЗОШ №2 та вчителька української мови і літератури Наветанюк Л.М.
Явдоха Зуїха (творчий псевдонім), Явдоха Микитівна Сивак народилася 1 березня 1855 року в с.Кущинці Гайсинського повіту Подільської губернії.
Аналізуючи репертуар Явдохи Зуїхи ми переконуємося, що вона у великій мірі внесла своє слово в українську пісенність. Співачка зберегла для українського народу, для фольклористики неповторні варіанти традиційного фольклору.
На заході звучали пісні записані від Я.Зуїхи у виконанні фольклорного театру РБК «Добродеї» та у виконанні Лариси Петюх. На завершення Т.Приймасюк прочитала свій вірш «Пісні Явдохи Зуїхи».
…А тих пісень, в народу мого злива!
І Зуєву й не сниться із Руси -
Піснярка горде українське - «Сивак»,
На «Зуїха» змінила для краси,
Чи з сорому, що у народі нащось:
- Хто до пісень - в роботі не мастак,
Хто до пісень, то це таке ледащо!
О, Боже, та ж в Явдохи це не так!
Це ж під твоїм святим благословінням
Вона переспівала солов’їв.
Вростає в нашу душу всім корінням
Народна пісня, що була її.
